Психіка під час війни
- Перші реакції психіки на такі жахливі події - шок та заперечення
. Спочатку люди не готові повірити в те, що реальність настільки змінилася і відчувають розгубленість та апатію. Проте, дуже швидко вмикається інстинкт самозбереження. Плани будуються швидко, на короткий проміжок часу. Може виникати відчуття збудження та ейфорії від перших перемог та сили супротиву ворогу
. - Може виникати почуття провини
, якщо людина не бере безпосередньої участі у захисті країни. Варто зрозуміти, що це нормально. Є ті, хто першими повинні виконувати ці функції - це військові, усі хто має необхідні навички та знання, вміє користуватись зброєю. У резерві має бути велика кількість людей. Саме вони можуть у випадку необхідності підключитися до боротьби. Не звинувачуйте тих чоловіків, що першими не взялися за зброю
Хтось мусить розвозити гуманітарну допомогу, хтось - варити металеві "їжаки" для пошкодження транспорту ворога, набирати мішки з піском для перекриття доріг та ін. Завдання жінок - берегти себе і дітей
. Можливо, займатися волонтерською справою, проте головне завдання - вижити і не додавати клопотів чоловікам, які задіяні в боротьбі. - Очікування і розчарування. Більшість має надію, що війна скінчиться швидко, а коли цього не відбувається - впадає у відчай
Треба внутрішньо прийняти можливість будь-якого розвитку подій, бо інакше деморалізації не уникнути. - Життя. Повернути собі максимально можливу буденну рутину. Хатні справи, роботу, перегляд фільмів та ін. Тим, хто знаходиться у бомбосховищах чи підвалах одне завдання - вижити,бо країни без її громадян не існує.
- Знайти сенс. Сенс війни, сенс життя. У нашому випадку сенс війни не агресія чи бажання захопити чуже, а захист своєї країни. Сенс життя зараз може бути в прагненні перемоги, дітях, втіленні мрій у майбутньому.
Запам'ятайте, що навіть у концтаборах частіше виживали ті люди, які планували майбутнє, доглядали за собою, бачили у житті сенс.
